Перейменування вулиці Героїв Сталінграда в місті Полтава

У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Героїв Сталінграда, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Владислава Козченка вул. (Владислав Ігорович Козченко (1997-2018), народився в м. Полтаві, навчався в школі-гімназії №31 по цій вулиці (є меморіальна дошка). З 2014 р. проявляв високу громадську активність, зокрема, чергував на блок-постах. Навчався в коледжі. У 2016 р.,  не закінчивши навчання, вступив до ЗСУ (з 2017 року служив за контактом на посаді стрільця-снайпера; молодший сержант).  Загинув 07.03.2018 р. захищаючи Батьківщину при ворожому обстрілі промислової зони міста Авдіївки.  Має орден «За Мужність» ІІІ ступеня, та відзнаку Президента «За участь в АТО». Похоронений на Алеї Героїв центрального кладовища  Полтави).
• Героїв ЗСУ вул.  (початок звичної назви цієї вулиці зберігається (саме ця частина назви «Героїв…» та використовується  у маршрутах громадського транспорту. Абревіатура ЗСУ (Збройні Сили України) є загальновживаною і загальнозрозумілою. Назва цієї вулиці – на честь героїчних воїнів Збройних Сил України, які боронять від російських окупантів  суверенітет і територіальну цілісність нашої держави).
• Героїв України  вул. (на честь всіх людей, які здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини – України.  До цієї категорії ініціатори відносять і воїнів, які звільняли Україну від нацистських окупантів у роки Другої світової війни, воювали на всіх фронтах у битвах 1941-1945 років, а також у боях проти російських окупантів з 2014 року).
• Івана Багряного вул. (Іван Багря́ний (літературне псевдо; справжнє ім'я: Лозов'яга Іван Павлович; 1906-1963), - український поет, прозаїк, драматург, публіцист, журналіст та політичний діяч. За свої твори  у 1930-х роках двічі заарештовувався більшовицьким режимом («за контрреволюційну агітацію»), через побої і знущання його здоров’я було підірване. Початок німецько-радянської війни, після чергового звільнення із затінків НКВС, застав його в Охтирці. До лютого 1942 р. редагував газету «Голос Охтирщини», долучившись до діяльності ОУН. Випадково врятувався від розстрілу німецькими окупантами, перебрався на Галичину, де  певний час входив до УПА, але в 1944 р. емігрував. З 1948 р. редагував газету «Українські вісті». Голова виконкому Української національної ради, заступник президента УНР в екзилі. Найвідоміші його романи: «Тигролови» (1944, 1946) і «Сад Гетсиманський» (1950). Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1992, посмертно), номінант на Нобелівську премію з літератури (1962).
• Маріупольська вул. (на честь людей, які протягом майже трьох місяців, перебуваючи в облозі, героїчно тримали оборону міста Маріуполь; та на підтвердження статусу Маріуполя, як невід’ємної частини держави Україна).