У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування провулку Нежданової, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Пров. Любові Ліни́цької. Любов Павлівна Ліни́цька (за чоловіком — Загорська; 1866 — † 1924) — талановита  українська акторка, зокрема, виконавиця ролі Наталки-Полтавки. Народилася в родині священика, який залишив цю службу і став учителем. Закінчила Харківську гімназію, вчителювала. З 1887 року почала грати з чоловіком у різних театральних колективах. Талант її розвивався швидко, і незабаром вона вже грала перші ролі. Популярність молодої актриси росла, її помітили корифеї українського театру. М.Кропивницький взяв її в свою нову трупу, і  1889 року молода актриса дебютувала в ролі Наталки Полтавки. Незабаром Линицька стала провідною актрисою театру прославленого режисера і драматурга. Талант Ліницької найбільш повно розкрився в трупі П.К. Саксаганського, в якій вона працювала з незначними перервами в 1891-1909 роки. Грала роль Наталки у виставі «Наталка Полтавка» і під час свята відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві 1903 р. Далі була робота в театрі М.К. Садовського (1909-1915), в «Товаристві акторів за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського під керівництвом І.О. Мар'яненка» (1915-1918), з 1918 по 1923  —  в складі Державного Народного театру в Києві на чолі з П. Саксаганським, в 1923 поступила в театр-студію «Жовтень», в якій і пропрацювала до самої своєї смерті. Всього Ліницькою було зіграно близько 120 ролей у п'єсах класичного і сучасного їй репертуару.
• Пров. Мілени Рудницької. Мілена Іванівна Рудни́цька, у шлюбі Лисяк (15 липня 1892, Зборів — 29 березня 1976, Мюнхен) — піонерка українського фемінізму, журналістка, письменниця. Викладачка на Вищих Педагогічних Курсах у Львові (1921—1928). Голова центральної управи Союзу українок міжвоєнної Польщі й одна з ідеологинь жіночого руху Західної України та його провідних діячок у 1920—1930-х pp. Депутатка польського сейму (1928—1935, працювала у його комісіях — освітній і закордонних справ). Домоглася, щоб справу Голодомору в Україні винесли на розгляд Ліги Націй та Міжнародного Червоного Хреста (у 1930-х роках). Після того, як у 1939 р. нацистська Німеччина окупувала Польщу перебувала в еміграції (Швейцарія, США, ФРН), де реалізувалася  і як письменниця.
• Пров. Ромський. Провулок до 1962 р. називався  Циганським (бо там ще донедавна жили родини осілих циганів, які займалися ковальством і бондарством). Пропонуємо частково повернути стару назву, замінивши її  на Ромський провулок (роми — сучасна самоназва цієї національної меншини України. Підтримка меншини асоціюється з європейською інтеграцією України).