Перейменування вулиці Леонова в с. Омельник

Пропозиція нової назви.

1) Вулиця Олександра Яроменка - Яроменок Олександр Хрисанович (04.07.1937-03.11.2014) – народився 4 липня
1937 року в с. Пруди Міорського району Вітебської області в сім’ї селянина. Трудову діяльність розпочав у 1955 році після закінчення школи майстрів-будівельників у місцевому колгоспі. З 1956 по 1960 рік служив у військово- морському флоті. Після звільнення в запас за путівкою комсомолу працював шофером у Павлодарській області Казахської РСР, а з 1961 року – шофером, головою робітничого кооперативного споживчого товариства, керуючим відділком у радгоспі «Передовик» Кобеляцького району Полтавської області. У 1972 році без відриву від виробництва закінчив агрономічний факультет Полтавського сільськогосподарського інституту за кваліфікацією «вчений  агроном». 2 лютого 1974 року був призначений директором радгоспу «Кременчуцький», який очолював 22 роки, вивівши господарство у число кращих в області і на Україні. Був делегатом і відстоював права селян з трибуни Установчого з’їзду працівників сільського господарства колишнього СРСР, делегатом І Всеукраїнського з’їзду Селянської спілки (1990 рік) та Всеукраїнського з’їзду колективних сільськогосподарських підприємств, виступив
з пропозицією розробити статус сільського керівника. Будучи директором радгоспу, очолював селянську спілку
району. У 1997 році, у зв’язку з перетворенням в процесі приватизації радгоспу «Кременчуцький» в колективне
сільськогосподарське підприємство, був звільнений з посади. 9 квітня 2002 року був обраний на посаду сільського голови Омельницької сільської ради. Неодноразово обирався депутатом районної ради. Був депутатом обласної ради двох скликань, кандидатом у народні депутати Української РСР по 319 виборчому округу. «Заслужений працівник сільського господарства України», член – кореспондент Національної Академії наук науково- технічного прогресу (1993 рік). «Почесний громадянин Омельницької сільської ради» (рішенням 57 сесії 5 скликання від
23.09.2010 р.)

2) Вулиця Івана Гордієнка - Гордієнко Іван Григорович (20.01.1902, Полтава – після 1977). Козак 3-ї Залізної дивізії
Армії УНР. Народився в сім’ї Григорія Григоровича й Олени Андріянівни Гордієнків. По смерті батька в 1908 році
змушений був переїхати з матір’ю в с. Пироги Кременчуцького повіту , де закінчив вищепочаткову школу в 1917 році і 6-й клас 1-ї Української гімназії (1919). 1920 року вступив до Армії УНР.
Як зазначають упорядники книги «Подєбрадський полк» Армії УНР» Роман Коваль і Віктор Моринець : «пішов проти російських большевиків як ворога національного і культурного»; «після окупації УНР більшовицькою Росією у складі 3-ї Залізної дивізії Армії УНР у листопаді 1920-го перейшов польський кордон. З Калішського табору переїхав до Чехословаччини (1924), вступив на матуральні (підготовчі) курси (Йозефів, 07.1924), які закінчив 10 червня
1925 року. Нагороджений Воєнним хрестом і Хрестом відродження (1977). Вноситься з метою виконання ст.5 п.4
«Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті».

3) Вулиця Андрія Федоровського – В сільській лікарні ще до початку війни працював лікарем  Андрій Михайлович
Федоровський. Серед односельців користувався великим авторитетом. Його називали «лікарем від Бога». Приходили до нього не тільки за лікарською допомогою, а й за різними життєвими порадами. Під час окупації
Андрій Михайлович залишився вірним клятві Гіппократа рятуючи життя радянським військовополоненим,
надаючи медичну допомогу пораненим «нашим» бійцям, яких знаходили місцеві жителі у різних частинах села у вересні 1941року. Працював лікарем у таборі військовополонених. Ризикуючи життям він допомагав полоненим втікати з табору (серед них – М. Штефан, О. Щебетун, Х. Євдокимов та ін.). Йому допомагав мешканець Омельника В. І. Будаєв, який зберігав медикаменти, а також переховував тих, хто втікав з табору. Помер лікар у 1943 році від тілесних побоїв нанесених йому німецьким солдатом, коли той заступився за сусідку і її сина. Почесний громадянин села Омельник (посмертно).