Перейменування провулку Пушкіна в м.Кобеляки
Яку проблему обговорюємо
Пушкін Олександр (1799-1837) – російський письменник. Оспівував загарбницькі війни Російської імперії, заперечував право українського і польського народів на державність. Один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи. Брав участь у каральних акціях геноцидного характеру армії Російської імперії проти народів Кавказу, автор віршів циклу оповідань кавказького циклу, у яких возвеличив російські військові злочини; його перу належить поема «Кавказький бранець» і слова «Смирись, Кавказ, идьот Єрмолов». Автор поеми «Полтава», де змальовує видатного українського гетьмана Івана Мазепу максимально негативним дідом, збоченцем і маразматиком. Творчість Пушкіна нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України: в окупованому Херсоні росіяни встановлювали банер з цитатою, де називає Херсон «полуденным краем России», у якості ідеологічної зброї також задіяно вірш «Клеветникам России».
Запитання та відповіді
У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Кобеляцької міської територіальної громади надійшла пропозиція перейменувати провулку Пушкіна, який після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування на:
провулок Валерії Вілінської
Валерія (Лора) Олександрівна О’Коннор-Вілінська – письменниця, видавець, діячка «Просвіти», завідувачка літературної секції міністерства освіти Української Народної Республіки (УНР), борець за незалежність України у 20 столітті.
Народилася у селі Миколаївка (нині належить до Кобеляцької міської територіальної громади Полтавщини) в сім’ї землевласника Де-Коннора, ірландця за походженням, мати належала до українського роду Лисенків. Навчалася в приватній київській гімназії. Працювала у видавничому комітеті Харківського товариства грамотності, “Харківських відомостях”. Від 1905-го – активістка Київського літературно-артистичного товариства, “Просвіти”, Українського клубу, Товариства українських поступовців. Із Людмилою Старицькою- Черняхівською й Олександром Олесем написала кілька одноактних п’єс і здобула визнання як драматург. Співзасновниця Української Центральної Ради. У 1917–1918 роках входила до репертуарної групи Комітету українського національного театру, очолювала літературну секцію Генерального секретарства освіти і міністерства народної освіти УНР. Залишалась на посаді і за Української Держави. Зарплатню віддавала “Молодому театрові”, який тоді був у матеріальній скруті. Після приходу до влади Директорії УНР на чолі із Симоном Петлюрою виїхала до Швейцарії, оскільки її чоловіка Олександра Вілінського уряд УНР призначив консулом у Цюриху. Після окупації УНР червоною росією опинилися на еміграції, мешкала в Австрії та Чехословаччині. Співпрацювала з журналами “Воля”, “Нова Україна”, перекладала твори французьких письменників. У Відні очолювала закордонну українську секцію Ліги миру і свободи. В останні роки життя працювала в термінологічній комісії Української господарської академії в Подєбрадах (Чехія). Вноситься з метою належного виконання ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»).
провулок Письменний
Оберіть з декількох варіантів лише один варіант відповіді.