Перейменування вул. Овражна у с. Гутирівка Пальчиківського старостинського округу

У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вул. Овражна, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Вул. Василя Захарченка. Василь Іванович Захарченко народився 13 січня 1936 р. у селі Гутирівка (Пальчиківський старостат Полтавської громади). Письменник, лауреат Шевченківської премії, журналіст і політв’язень комуністичного режиму. Після закінчення факультету журналістики Київського університету в 1958 році спершу працював газетярем у Кременчуці, згодом переїхав на Донбас. Там познайомився з Василем Стусом, Іваном Дзюбою, іншими українськими дисидентами. У Донецьку допомагав збирати матеріали про зросійщення краю для праці, яку готував до друку Іван Дзюба. Тоді ж, у середині 1960-х, він починає цікавитися темою Голодомору 1932-1933 рр. Вступивши до лав Спілки письменників,1969 року перебирається до Черкас, де працює журналістом. Тут він написав свої найкращі повісті і романи. А ще – продовжує інтенсивно збирати матеріали з теми Голодомору й передає їх Дзюбі через Стуса. Та незабаром після проведення низки обшуків друзів арештували. Під КДБістським «ковпаком» опинився й Захарченко. У його помешканні виявили самвидав та нотатники, а також заборонену книгу Юрія Горліс-Горського «Холодний Яр». Захарченка звинуватили у «антирадянській діяльності» за ст.62 КК УРСР і засудили на 5 років позбавлення волі. В ув’язненні познайомився з іншими діячами українського руху опору 1960-1970-х років – Іваном Світличним, Семеном Глузманом, Ігорем Калинцем. Позбавили письменника і членства у Спілці письменників, яке було поновлене лише через десять років. До 1982-го його ім’я було викреслене з літературного процесу, а книжки вилучалися з книгозбірень. Реабілітували Василя Захарченка прокуратурою Черкаської області лише 9 жовтня 1991 року, після здобуття Україною незалежності, яку він щиро вітав. У 1995 році Захарченко став лауреатом Національної премії України імені Т. Шевченка за роман «Прибутні люди». Його літературна праця відзначена й іншими преміями. У творчому доробку письменника десять романів, дев’ять повістей, понад сто оповідань. Помер 5 грудня 2018 року в м. Черкаси. Слід увіковічнити тут пам’ять земляка.
• Вул. Якова Острянина. Яків Острянин (справжнє прізвище – Яків Стефан Іскра, в літературі трапляються написання: Яків Острянин, Яцко Остряниця, Яків Остряниця, Яцко Іскра тощо) — військовий діяч, отаман українського козацтва. В історичній літературі вказується, що народився у Полтаві (за іншими даними – в Острі на Чернігівщині, звідки й мав прізвисько). Вперше згадується в документах 1633 року як полковник реєстрових козаків з Полтавщини, перший полковник полтавський війська Речі Посполитої в ході Смоленської війни. Після придушення повстання Павлюка 1637 року, прибув до Запорозької Січі, де на початку 1638 року був обраний гетьманом нереєстрового козацтва. Навесні ж 1638 року очолив козацьке повстання проти польського панування, за соціальні інтереси козацтва. Після поразки під Жовнином відступив на Слобідську Україну, де заснував місто Чугуїв; убитий під час повстання в 1641 році. У декількох містах України на його честь названі вулиці. Батько першого полковника полтавського Івана Яковича Іскри.