Перейменування вул. Першотравнева у с. Тахтаулове, Тахтаулівського старостинського округу

У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вул. Першотравнева, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Вул. Варфоломія Обалковського. Варфоломій Обалковський – управитель «Селітряної держави» у 1620-х роках (наглядач-розпорядник промислів із виробництва селітри, поташу, скла в нашому краї). У 1630 р. польським королем Сигізмундом Третім йому була віддана за заслуги Полтава, як «пуста слобода на р. Ворсклі, над шляхами Муравськими, в воєводстві Київськім, з усіма полями, луками, ґрунтами, лісами, озерами, ріками й іншими приналежностями, з правом закладання сіл і містечок, і держання до волі королівської, з тим одначе, що цей державець не має права в місцевих пущах і лісах робити поташу, попелу і всяких виробів лісових, также селітри, солі й металів …. без осібного дозволу королівського». Започаткував відродження Полтави як міста, та сіл навколо неї.
• Вул. Воїнів-Добровольців. На честь воїнів, які добровільно вступили до лав Збройних сил України, Національної гвардії України та інших добровольчих військових формувань України (знані також як Добровольчі батальйони або Добробати) — військових, поліційних та парамілітарних, — вступ до яких відбувався на добровольчій основі. Створені з 2014 року у відповідь на російську агресію з метою захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Відповідно до призначення та підпорядкування розрізняються на чотири групи: створені під керівництвом Міністерства оборони України батальйони територіальної оборони, під керівництвом Міністерства внутрішніх справ — добровольчі формування Національної гвардії України та патрульної служби поліції особливого призначення, а також на незалежні від державних силових структур добровольчі формування. Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою встановила День українського добровольця, що відзначатиметься щорічно 14 березня.
• Вул. Івана Стешенка. На честь першого міністра освіти УНР, уродженця Полтави. Іван Матвійович Стешенко – майбутній міністр освіти УНР, поет, перекладач народився 24 червня 1873 року в Полтаві в багатодітній сім'ї відставного унтер-офіцера. Гімназистом почав писати вірші – написав поему «Мазепа» і видав збірки поезій «Хуторні сонети» та «Степові мотиви». Вільно володів французькою, німецькою, іспанською, італійською, багатьма слов'янськими мовами, перекладав Овідія, Байрона, Беранже, Шіллера. Входив до гуртка «Плеяда». Разом із Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та іншими діячами в 1896 pоці заснував у Києві групу «Українська соціал-демократія». У 1897 року був заарештований за участь у студентських акціях протесту, У Лук'янівську тюрму за участь у цих акціях потрапила і дочка Михайла Старицького Оксана. У в’язниці між ними спалахнули почуття і молоді люди дали одне одному слово одружитися, щойно Стешенко вийде на волю. Чекати довелося п’ять місяців. Із в’язниці Стешенка випустили із «вовчим білетом» і забороною займатися викладацькою діяльністю та проживати в університетських чи губернських містах. Подружжя оселилося на хуторі Марії Заньковецької та Миколи Садовського, де розпочало роботу над упорядкуванням словника української мови. Із послабленням цензурних і політичних утисків Іван Стешенко повертається до активного громадського життя. У 1903 році стає секретарем Правління Київського «Литературно-артистического общества», членами якого були Микола Лисенко, Олена Пчілка та інші культурні діячі. Працює в редакції українського літературного альманаху «Нова Рада», разом з однодумцями засновує гумористичний журнал «Шершень», а після його заборони - разом з Оленою Пчілкою, Лесею Українкою, Володимиром Самійленком, Людмилою Старицькою-Черняхівською, Максимом Славинським та іншими видають журнал «Ґедзь». 18 березня 1915 року в Києві була відкрита Тетянівська українська гімназія, де Стешенко спочатку викладав, а згодом став її директором. У той час було складено низку програм, методик та підручників, які стали фундаментом для розбудови української освіти в часи Української революції. У 1917 році Стешенко разом з однодумцями започатковує «Товариство шкільної освіти» і стає його керівником. Після створення Центральної Ради він входить до шкільної та очолює редакційну комісії Ради, а 26 червня 1917 року призначають Генеральним Секретарем освіти, входить до Першого Генерального Секретаріату Української Центральної Ради (першого українського уряду). На цій посаді береться за українізацію освіти в Україні. Одним із його проєктів, яким так і не судилося бути втіленим через брак вчителів та постійні воєнні дії, була організація селянських гімназій. Був фундатором Українського Народного Університету (УНУ) та Академії Мистецтв. Для більшовиків Стешенко із його політикою українізації та відродження національної свідомості був серед ворогів номер 1. Ще в січні 1918 року, коли Муравйов захопив Київ і влаштував там червоний терор, було видано наказ про вбивство Стешенка. Щоб врятуватися від більшовицьких куль, Стешенко в завірюху пішки вибрався із захопленого ворогами Києва. У ніч з 29 на 30 липня 1918 року Івана Стешенка у Полтаві, біля Київського вокзалу, вбили більшовицькі терористи.
• Вул. Миколи Леонтовича. Видатного українського композитора. Всесвітньовідома мелодія «Щедрик», створена Леонтовичем за мотивами української народної щедрівки стала символом Різдва у багатьох країнах. Англомовна версія «Щедрика» — колядка «Carol of the Bells» звучала у фільмах «Міцний горішок -2», «Один вдома», «Гаррі Поттер». Леонтович — син священика, учитель співу, композитор та організатор хорів, які виконували записані ним і оброблені за європейським зразком народні пісні. За те, що підтримав українську державність та відроджував усну народну творчість був застрелений комуністом-чекістом у батьківському домі.