У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Курчатова, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Вул. Василя Стуса. Василь Семенович Стус (1938 - 1985) – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР, дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті. У 1959-1960 рр. проходив строкову службу у військовій частині у Лубнах. Згадує Лубни у листуванні. За радянської доби творчість Василя Стуса була заборонена та частково знищена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув. Внесено з метою належного виконання ст.5.п.4 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ ст.».
• Вул. Гришків  Ліс. Гришків Ліс – колись великий лісовий масив, на частині якого прокладена  вулиця. Із цією місцевістю  в долині річечки Говтвянчик і на її схилах пов’язані трагічні події окупації Полтави в роки Другої світової війни – розстріли мирних жителів. У пам’ять про ліс  і події  з ним пов’язані пропонується перейменувати вулицю (на жаль, назва місцевості найчастіше звучить неправильно, як зрусифікована / суржиком: «Гришкин  лєс»). Назва  походить від прізвища козака-поселенця цих місць на прізвище Гришко. Лісова  територія нещодавно відведена для створення поруч ботанічного  заказника.
• Вул. Князів Острозьких. Острозькі – русько-український князівський рід XIV – початку XVII століть із Волині. Був впливовим родом Великого князівства Литовського, Жематійського і Руського. Один з представників – Данило Острозький, який у 1341 році очолював руські війська які виступили проти короля Казимира Великого. Також він збудував замок в Острозі. Костянтин Василь Острозький (також Василь Костянтин Острозький, 1526- 1608) — руський князь, військовий, політичний, культурний і релігійний діяч, магнат, меценат. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів, сенатор Речі Посполитої, засновник Острозької академії. Керував Київським воєводством протягом 49 років.
• Вул. Кузьми Скрябіна. Андрій Вікторович Кузьме́нко (псевдонім — Кузьма́, Кузьма Скрябін; 17 серпня 1968, Самбір, Львівська область — 2 лютого 2015, в автокатастрофі біля Кривого Рогу) — український співак, композитор, поет, письменник, телеведучий, продюсер, актор. Лідер гурту «Скрябін». Герой України (2020, посмертно), кавалер Ордена «За заслуги» I ступеня (2015, посмертно). Заслужений артист Автономної Республіки Крим (2008). Найбільше відомий саме як співак, музикант та автор пісень. Перші свої пісні написав у 1987 році. Перша пісня гурту «Скрябін» була записана у 1989-му. За час існування було випущено 16 студійних альбомів, а також ряд неофіційних, концертних, реміксованих та збірок. У 2008-му паралельно з творчою діяльністю гурту «Скрябін» починає розкручувати інші музичні проєкти. Кузьма Скрябін також писав книжки. Найбільш відомі «Я, Перемога та Берлін» та «Місто, в якому не ходять гроші». Андрій дуже багато часу приділяв подорожам та побував майже у всіх куточках світу. Робота на центральному каналі у часи Помаранчевої революції змусила його зайняти провладну політичну позицію (агітувати  за В.Януковича), від якої він пізніше відмовився. Його патріотична позиція з початком російської агресії у 2014-му була загальновідомою, навіть існує версія, шо саме це і стало причиною його загибелі. Життя Кузьми завжди було насиченим, він брав участь у безлічі заходів не лише як гостя, а й у ролі судді. Він був запрошений на безліч програм та передач, у яких не лише показував свої музичні вміння, а й радував усіх дивовижним почуттям гумору та акторською грою. Його життя ніяк не можна було назвати нудним або монотонним, тому таким він усім і запам'ятався: добрим, веселим, талановитим. 2 лютого 2015 року він потрапляє в аварію біля села Лозоватка Дніпровської області. Врятувати співака не вдалося, і він помер на місці події. Того фатального дня він повертався додому з Кривого Рогу, де 1 лютого відбувався святковий концерт на честь 25-річчя гурту «Скрябін». У серпні 2017-го на полтавській вулиці Соборності провели великий концерт пам'яті співака, на якому зібралось багато його шанувальників. У пам'ять про Андрія Кузьменка вже названо вулиці у містах Виноградів, Ізмаїл, Ізюм, Кам'янське, Малин, Тростянець, Любомль, Фастів, а також провулки у Києві, Кременчуці, Малині, Радомишлі та Черкасах.
• Вул. Марка  Вороного. Марко Миколайович Ворони́й  (1904, Чернігів —1937, урочище Сандармох, Карелія) — український поет, перекладач, дитячий поет доби розстріляного відродження. Син письменника й режисера Миколи Кіндратовича  Вороного. Видав п’ять  книжок для дітей (усі — 1930) та збірку віршів «Форвард» (1932). Перекладав з німецької (Райнер Марія Рільке, Георг Гайм, Альберт Ліхтенштайн), французької (Рене Сюллі-Прюдом, Шарль Бодлер, зокрема знаменитого «Альбатроса»), італійської (Джованні Бокаччо), єврейської (Давид Гофштейн) мов.  Закатований  під час сталінського терору.