У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Желябова, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Івана Вовчука  вул. (Іван Федорович Вовчук (*1903-†1979) – псевдонім уродженця  Хорольського повіту Полтавщини  (справжнє ім’я – Федір Іванович Вовк), віце-президента Української Головної Визвольної Ради (УГВР), члена ОУН. Під час перебування на Галичині Ф. І. Вовк підтримував зв'язки з керівництвом ОУН, командуванням УПА, Ініціативним Комітетом зі створення представництва українського народу. Він отримав псевдонім Іван Федорович Вовчук, який мав до кінця життя. З 1944 р. на еміграції. Удостоєний звання Праведника народів світу (ім’я цієї людини у 1998 році викарбували на Стіні честі в Саду праведників у Єрусалимі – за врятування під час війни у Кривому Розі  дівчинки-єврейки).
• Олександра Строніна вул. (Олександр Іванович Стронін (*1826 – †1889) – історик, педагог і громадський діяч ; член  Полтавської  Громади й організатор недільних шкіл у Полтаві, перших заходів із вшанування  пам’яті Т.Г. Шевченка.  У 1855 році перевівся до Полтавської гімназії, де впродовж  7 років викладав курс історії та набув репутації блискучого педагога – вихователя молоді (зокрема, його учнем був М. Драгоманов). Він уклав та надрукував спеціальний підручник «Абетка для Полтавської недільної школи», де помістив і програму з природничих наук та літератури. Брав також активну участь у відкритті у Полтаві жіночої гімназії. Підтримував стосунки  з таємними організаціями, які спиралася на традиції українського визвольного руху. У 1862 р. заарештований за «распространение малороссийской пропаганды» і після ув'язнення в Петропавловській фортеці засланий 1863 р. до Архангельської губернії. Спогади Строніна за 1826 – 1862 роки і його щоденник за 1848–1888 роки досі не опубліковані. Після 6-ти років у засланні на Півночі Росії, повернувся в Санкт-Петербург. Там став відомим як соціолог завдяки трьом великим роботам - "Історія і метод" (СПб., 1869), "Політика як наука" (СПб., 1872) та "Історія громадськості" (СПб., 1885). Вони фактично є трьома томи єдиного соціологічного трактату, які, відповідно, оповідають: про метод і загальні принципи, про будову суспільства та про розвиток суспільства. Автор науково-популярної книги «Рассказы о земле и небе»).