У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Ковпака, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Героїв ОУН  вул. (Герої ОУН – борці за незалежність України у ХХ ст., учасники громадсько-політичної організації ОУН (Організації українських націоналістів).  ОУН створена в 1929 р. полковником Армії УНР Є.Коновальцем і його однодумцями для боротьби за відновлення в Україні  суверенної Української держави. Боролася проти всіх окупантів українських земель – польських, угорських, російсько-більшовицьких та німецько-нацистських. ОУН використовувала в боротьбі як нелегальні, так і легальні методи. Потужною пропагандивною діяльністю формувала патріотичний світогляд українців, організовувала їх, гартувала їхню волю і рішучість боротися на національне визволення. Члени ОУН проявили високу свідомість, самовідданість, жертовність і незламну волю до перемоги. 10 лютого 1940 року ОУН розділилася на дві частини, коли більшість членства ОУН (переважно знаходились на українських землях) обрала Революційний Провід ОУН, а на скликаному ними 1-4 квітня 1941 року «Великому зборі у Кракові» обрала очільником Степана Бандеру і проголосила окрему Організацію українських націоналістів (революційну), тоді як меншість від усіх членів ОУН (знаходились переважно в еміграції) відмовились визнавати рішення більшості і далі продовжували підтримувати  ОУН (під проводом Андрія Мельника). В роки Другої Світової в Полтаві і на Полтавщині діяло потужне підпілля ОУН (крило А. Мельника). До нього належали Ф.Борківський, Г.В’юн, О.Дигас, П.Дейнеко та інші. Восени 1941 року вони були призначені в органи самоврядування, які, як могли, допомогли полтавцям вижити в умовах окупаційного режиму, організували допомогу полоненим червоноармійцям в німецьких таборах і надавали її через місцеве відділення Українського Червоного Хреста, проводили велику виховну і просвітницьку роботу для формування у полтавців патріотичної свідомості і для збереження духовності. Учасники ОУН в Полтаві Ф.Борківський, О.Дигас, П.Дейнеко були розстріляні гестапівцями навесні 1942 року. А після вигнання гітлерівців ті оунівці, хто вижив, були арештовані радянськими каральними органами і розстріляні або заслані в табори Гулагу та загинули там.  Від 1993 року ОУН діє як легальна громадська організація, бере участь у розбудові Української держави. 2013 року ОУН(м) і ОУН(б) оприлюднили спільну заяву про бажання «консолідувати український націоналістичний рух і передусім відновити єдність ОУН». Пропозицію вніс Краєзнавчо-історичний клуб імені Федора Борківського при Центральній бібліотеці Полтавської МТГ).
• Родини Чижевських вул. (Павло Іванович Чижевський (1860-1925) народився в Гадячі, з 1905 по 1918 рік проживав у Полтаві, де був одним із організаторів і провідників Полтавської Громади Товариства українських поступовців. Став членом правління, а згодом і директором головного фінансового центру представників місцевого середнього бізнесу – Полтавського Товариства Взаємного Кредиту. Депутат Державної думи Росії, член Центральної Ради, двічі був Полтавським губернським комісаром УНР, склав проект Конституції незалежної України, був міністром фінансів в уряді УНР. У 1920–1921 рр. Павло Іванович був одним з небагатьох, хто представляв Україну на засіданнях Ліги Націй. У листуванні з політичними діячами він чітко викладає своє бачення української державності: «... під громадянином-українцем розуміється кожен мешканець етнографічної України, який визнає: суверенну незалежність Соборної України в її етнографічних межах!» В еміграції заснував Український клуб у Женеві. Розробив спеціальну модель вітряної турбіни — прообраз сучасних вітряків-генераторів вітрової енергії. Мав синів: Григорія – міністра внутрішніх справ УНР, губернського комісара Української Центральної  Ради та Директорії УНР на Полтавщині, учасника Другого Зимового походу Армії УНР, та Миколу  –  підполковника Артилерії Армії Української Народної Республіки, науковця – професора-металурга, завідувача новоутвореної ливарної кафедри на металургійному факультеті. Він сприяв відкриттю в Польській Гірничій академії окремого факультету ливарної справи у 1951 році і став його першим деканом. Колишній військовик Армії УНР за час викладацької роботи керував більш ніж сотнею захистів інженерних та магістерських робіт, опублікував 47 книг, у тому числі 7 підручників. Науковець також займався коксохімією та ливарним виробництвом, технологією тепла й пального. Чимало досліджень присвятив вагранкам – шахтним печам для плавлення чавуну й випалювання вапняку та руди. За праці з теорії й практики ваграночного процесу у 1952 році отримав Державну премію другого ступеня. Чижевський став основоположником процесу водного охолодження вагранок у Польщі, запровадив у ливарну практику нові методи отримання модифікованого чавуна високої якості. За ці роботи отримав у 1951 році колективну Державну премію третього ступеня. Вноситься з метою виконання ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»).