У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Лізи Чайкіной, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Анни  Ярославни вул. (на честь королеви Франції Анни, доньки Великого князя Київського  Ярослава Мудрого. Анна Ярославна (Анна Руська, Анна Київська) – королева Франції в XI ст. Народилася в Києві близько 1032 р. від другого шлюбу князя Ярослава з донькою шведського короля  принцесою Інгігердою. Унаслідок династичного шлюбу, Анна Ярославна стала другою дружиною французького короля Генріха I (1051–1060). Мати французького    короля  Філіппа І. Після смерті чоловіка, спадкоємець престолу був ще малолітнім. І  королева-мати брала активну участь в управлінні державою. А згодом, коли син підріс, передала йому владу над королівством і вийшла заміж за могутнього графа Рауля де Крепі де Валуа.  Достовірні історичні відомості про Анну Ярославну дуже часто поєднуються з легендами й художніми витворами. Але образ королеви Анни є досі шанованим французьким народом, який надає підтримку українському народові в боротьбі з російськими окупантами).
• Демида Бурка вул. (Демид Григорович Бурко (Бурко-Корецький)  народився в 1894 році у с. Пирогів на Вінниччині. Церковний і громадський діяч, історик церкви, літератор. Делегат І Всеукраїнського військового з’їзду (05.1917). Референт інформаційного бюро Секретаріату військових справ Центральної Ради. Учасник бою під Крутами у складі 1-ї Української військової школи ім. Богдана Хмельницького. Після захоплення Києва московськими окупантами 8 лютого 1918 року повернувся на Поділля. З осені 1918 року – студент історичного факультету Українського Кам’янець-Подільського університету. Паралельно відвідував вечірній богословський курс. З травня 1920 року – в Армії УНP, воював у складі Волинської дивізії. Після поразки Перших визвольних змагань опинився в Польщі. Влітку 1921 року намагався таємно повернутися в Україну, але на кордоні його заарештували і віддали до суду. Одержав 5 років ув’язнення, але потрапив під амністію і через рік вийшов на волю. Продовжив навчання в Кам’янець-Подільському університеті. Працював викладачем української мови і літератури у семирічних школах. У 1931 році через репресії залишив педагогічну працю, служив у кооперації. У 1935 році Демида Бурка знову заарештували, але він утік і жив нелегально. Працював бухгалтером-ревізором у кооперативній артілі інвалідів (за підробленими документами) до 1941 року. Під час німецької окупації перебував у Полтаві. Спільно з дружиною був одним із організаторів Полтавського Українського Червоного Хреста. З жовтня 1941 – секретар Полтавського єпархіального управління УАПЦ. 12.05.1942 митрополитом Феофілом (Булдовським) висвячений на священика у Покровському соборі м. Харків. Служив настоятелем Свято-Миколаївської церкви м. Полтава до вересня 1943 р. Емігрував до Німеччини, де, зокрема, підготував ряд праць з історії автокефальної церкви; помер там у 1988 р. Вноситься керівником Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті з метою виконання ст.5 п.4 «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті»).
• Федора Берглезова вул. (Федір Іванович Берглезов  (1882–1972, Полтава) – фахівець у галузях овочівництва і садівництва. Професор, мав вітчизняну й зарубіжну освіту. Працював у школах садівництва та овочівництва з 1909 р., зокрема, у Полтавського училищі садівництва та городництва (1918–1956, з перервами), з 1919 р. - технікуму; був його першим директором. Розробив проект дендрологічних парків у Полтаві. Проживав до глибокої старості на території Садівництва).