У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Лютневої Революції, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Григорія Ващенка вул. (Григорій Григорович Ващенко (1878-1967) – теоретик і практик системи української національної освіти. Народився на історичній Полтавщині. Навчався у Волинській і Полтавській духовних семінаріях, закінчив Московську богословську академію. Під впливом атеїстичних ідей відмовився бути священиком і присвятив своє життя практичному і науковому розв'язанню проблем навчання і виховання. Педагогічна діяльність Г. Ващенка почалася в 1903 р. у Полтаві, зокрема, в учительській семінарії на Шведській Могилі. Займався літературною діяльністю, викладав в інших місцевостей Російської імперії. Взимку 1918 року повернувся в Полтаву, був викладачем Учительського інституту та Історико-філологічного факультету, працював і в школі №5 (тоді – Українській гімназії імені Івана Стешенка);  декілька років керував вчительськими курсами в Біликах. У 1924-1934 роках – знову професор Полтавського педінституту, завідував кафедрами педагогіки. У січні 1934 р. його звільнено з роботи. Після 6 років поневірянь  повернувся в Полтаву, де його застала війна. Працював у редакції  газети «Голос Полтавщини». Узимку 1943 р. емігрував. Після закінчення Другої світової війни Г. Ващенко обійняв посаду професора педагогіки в Українському вільному університеті у м. Мюнхені, а з 1950 р. - ректор Богословської академії.  Його педагогічні погляди знайшли відображення в підручнику «Загальні методи навчання», у творах «Засади естетичного виховання», «Виховна роль мистецтва», «Тіловиховання як засіб виховання волі і характеру», «Виховний ідеал», у розділах до курсу дидактики «Система освіти в самостійній Україні», «Система навчання», «Організаційні форми навчання». Головними елементами української національної системи освіти Г. Ващенко визнавав ідеалістичне світосприймання й християнську мораль).
• Революції на граніті вул. (на пошану легендарної акції студентства у жовтні 1990 року, яка визначила рух українського суспільства у напрямку відновлення незалежності нашої держави). Так називають події осені дев’яностого, коли на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) відбулася масова акція голодування українських студентів. Головними їхніми  вимогами були: недопущення підписання нового союзного договору; перевибори Верховної Ради УРСР на багатопартійній основі не пізніше весни 1991 року; повернення на територію УРСР українських солдатів, а також забезпечення проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території республіки; націоналізація майна Компартії України та ЛКСМУ. “Революція на граніті”, що була повністю організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі, адже “оксамитові революції” у Східній Європі у 1989 році проводили більш  зрілі політики).