Перейменування провулку Матросова в місті Полтава
Яку проблему обговорюємо
Матросов Олександр Матвійович (1924-1943) – рядовий-піхотинець, боєць «штрафбату». Герой Радянського Союзу. Постать належить до низки міфологізованих радянською ідеологією героїв задля патріотичного виховання. Не має стосунку до Полтави і Полтавщини.
Пропозиція робочої групи – перейменувати провулок, оскільки Інститутом національної пам’яті України з метою вшанування пам’яті про перемогу над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років рекомендовано зберегти назви на честь простих захисників, зокрема солдатів, офіцерів, лікарів та медсестер, зокрема тих, що загинули, захищаючи місто від нацистів або під час вигнання їх з Полтави.
Провулок розташований паралельно до вул. Європейською і вул. Кагамлика (від вул. Матросова до пров. Чайковського).
Запитання та відповіді
У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування провулку Матросова, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування:
- Андрія Лівицького пров. (Андрій Миколайович Лівицький (1879-1954) народився у Золотоніському повіті Полтавської губернії. Працював у Лубенському окружному суді. Як один із засновників Революційної української партії (РУП), протягом 1902–1903 років належав до ядра київського комітету партії. У 1903-1906 роках очолював Лубенський осередок Революційної української партії. Під час подій Лубенської революції 1905 року був головою Коаліційного комітету Лубен та очолював Штаб Оборони, який керував загонами громадської самооборони міста. На початку січня 1906 року заарештований, але втік з-під варти; у жовтні 1907 року під час перебування в Лубнах заарештований удруге й півтора року відбував ув'язнення. 1909 засуджений у Києві військовим окружним судом до тюремного ув'язнення, але згодом виправданий апеляційною інстанцією. Із 1917 року член Української Центральної Ради. Був комісаром Полтавщини при Директорії УНР. Посідав чільні посади в декільком урядах УНР. З 1920 р. – в еміграції Протягом 1920-1921 років – виконувач обов’язків голови уряду УНР, в 1922-1926 роках – голова уряду УНР в екзилі. По загибелі Симона Петлюри очолив Директорію УНР та перейняв посаду Головного Отамана військ УНР. Президент УНР в екзилі (1926–1954).
- Федора Борківського пров. (Федір Борківський (1902-1942) – діяч визвольних змагань 1917-1920 рр., пізніше діяч ОУН. Проходив у справі Спілки визволення України у 1929-1930 рр., відбув 10 років у Соловецькому таборі особливого призначення. Після звільнення жив у Полтаві на вулиці Монастирській №15. Напередодні радянсько-німецької війни працював бухгалтером Полтавського хлібозаводу. У 1941 р. пристав до Похідних груп ОУН (фракція А. Мельника), які розшукали його за старими контактами. У жовтні 1941 р. німецька окупаційна влада призначила його першим міським головою Полтави (10.1941-03.1942). Брав участь в установчих зборах Української національної ради в Києві. Заснував місцеве відділення Українського Червоного Хреста. Під його керівництвом чи за сприяння відновлювалися заклади української освіти, культури і церкви. Розстріляний німецькими окупантами у квітні 1942 року в ході боротьби з українським національним рухом).
- Чайкинський пров. (давня назва сусіднього провулку, на якому розташовувалася корчма козака Чайки. Повернути історичну назву, яка колись була в цьому районі).
Оберіть з декількох варіантів лише один варіант відповіді.