У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Сапіго С., які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Григорія Левченка вул. (Григорій Семенович Левченко (1933-2022) – український хоровий диригент, композитор, професор - викладач музичних дисциплін, засновник та художній керівник (упродовж 43 років) Українського народного хору «Калина». Із 89 років життя сім десятиліть митець присвятив розбудові культурно-мистецького простору Полтави, відродженню та популяризації українського народного музичного мистецтва, вихованню молодого покоління нашого краю на основі кращих зразків народнопісенної спадщини українського народу.Його творча діяльність охоплює науково-методичний, фольклорно-пошуковий, композиторський, педагогічно-виховний, концертний та пропагандистський напрями. Засновані Г. С. Левченком Народний ансамбль «Горлиця» Палацу культури Полтавської бавовнопрядильної фабрики (1961 р.), Народна самодіяльна хорова капела Полтавського педагогічного інституту (1967 р.), Народний хор Полтавського м’ясокомбінату «Барвінок» (1978 р.) та Український народний хор «Калина» Полтавського педагогічного інституту імені  В. Г. Короленка (1979 р.) за його керівництва отримали почесне звання «народного». Із 1979 року до кінця життя Григорій Семенович працював у Полтавському національному педагогічному університеті імені  В.Г. Короленка на посадах художнього керівника українського народного хору «Калина»,  завідувача  кафедри музики. Наукові інтереси Григорія Семеновича пов’язані з проблемою виховання молоді засобами українського народного музичного мистецтва. Це стало змістом його науково-творчої роботи: опубліковано понад 100 наукових праць та шість навчальних посібників з курсів хорового диригування, гармонії та теорії музики. Основою музичного матеріалу всіх видань є українські народні пісні, записані фольклористами Полтавщини, у тому числі і  Г.С.Левченком, а також народні пісні в його обробці та авторські твори митця. Серед творчих здобутків слід відзначити видання восьми компакт-дисків з репертуару українського народного хору «Калина»: (1994, 1995 рр. – Франція; 2000 р., 2010 рр. – Швейцарія; 2000, 2006 рр. – Австрія; 2000 р. – Німеччина; 2001 р. – Україна; 2003 р. – Бельгія); продукцію студії грамзапису «Мелодія» (1987 р.); короткометражний кінофільм із серії «І хліб, і пісня» студії Укртелефільм; Швейцарський кінофільм про творчий шлях хору «Калина» (Лозанна, 1995 р.), відеофільм за матеріалами концертів українського хору в Швейцарії (Швейцарія, 2010 р.); документальний кінофільм «Чарівна паличка» (Швейцарія, 2013 р.), численні перемоги колективу на всеукраїнських та міжнародних мистецьких конкурсах і фестивалях, активна концертна діяльність колективу в Україні з метою популяризації народнопісенної культури, а також пропагування українського народного музичного мистецтва та утвердження іміджу України під час численних зарубіжних концертних поїздок керованого Г.С. Левченком українського народного хору «Калина». За багаторічну викладацьку та творчу діяльність Г.С.  Левченко має ряд вітчизняних та міжнародних нагород, відзнак та звань: «Заслужений працівник культури України» (1969 р.); «Заслужений діяч мистецтв України» (1981 р.); Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009 р.); відмінник освіти України (2007 р.); почесна грамота Кабінету Міністрів України (1999 р.) та інші. Ім’я Г.С. Левченка занесене до книги «Митці України» (Київ, 1994 р.), «Імена України» (Київ, 2002 р.), та до біографічного довідника “International Who’s Who in Music and Musicians´ Directory” (Cambridge: The International Biographical Center, 1996), який видається в Англії з 1936 р.
• Феодосія Рогового вул.  (Феодосій Кирилович Роговий – письменник, автор кількох романів та повістей. Роман «Свято останнього млива» відзначений Шевченківською премією (1992) – найвищою літературною нагородою в Україні. Народився 27 серпня 1925 року в селянській родині на хуторі Пугачівка на Полтавщині (нині ділянка затоплена Кременчуцьким водосховищем). У червні 1943 року разом з групою підлітків був вивезений на примусові роботи в шахти Вестфалії (Німеччина). У 1945-1950 роках здобуває життєвий досвід на різних роботах. Із 1950 року вчителює в школах Полтавщини. Заочно закінчив Харківський педагогічний інститут іноземних мов. Працював в обласній газеті «Комсомолець Полтавщини» (1967-1975). Згодом – учителем німецької мови на Глобинщині. Помер 04.05.1992. Похований у селі Устимівка нині Кременчуцького району).