У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Спартака, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Війська Запорозького вул. (Військо Запоро́зьке – назва козацьких військово-політичних утворень XVI-XVIII століття. У XVI ст. основним центром розселення козацтва стало Запорожжя, або Низ (територія Дніпрових порогів). Звідси назва козаків – запорозькі або низові. Козаки заснували укріплені поселення – січі.  У часи Гетьманщини двома основними групами Держави Війська Запорозького були Військо Запорозьке Городове та Військо Запорозьке Низове. Низові козаки жили в паланках басейну пониззя Дніпра, за Дніпровськими порогами, а городові – на території Гетьманщини, зокрема, в містах і селах сучасної Полтавщини.
• Каролінів вул. (кароліни (швед. karoliner) - це назва воїнів експедиційного корпусу, який служив шведським королям Карлу XI  і  Карлу ХІІ. З 1708 року кароліни були союзниками українських козаків гетьмана Івана Мазепи та кошового отамана Костя Гордієнка. 27 червня 1709 р. близько четвертої години ранку шведська армія розпочала рух у напрямку табору московської армії. Для цього потрібно було пройти редути між Яківчанським та Малобудищанським лісами та відтіснити московську кінноту, яка стояла за редутами. Чотири шведські батальйони під командуванням генерал-майора Карла Густава Роса штурмом взяли два перші недобудовані редути, чим відкрили шлях для обходу решти редутів правофланговою колоною шведської піхоти. З прив’язкою до сучасної топоніміки рух цієї колони, що складалася з чотирьох батальйонів, здійснювався наступним чином: вул. Яківчанська навпроти центрального входу до дендропарку (вихідна позиція) – вул. Яківчанська до північної межі дендропарку – поворот праворуч вздовж північно-східної межі дендропарку – після перетину вул. Переяславської поворот у бік вул. Спартака – вул. Спартака до залізниці – обхід з заходу крутояру по тальвегу якого проходить залізниця – вихід на поле перед західним фасом московського табору. Під час руху колони до її чотирьох батальйонів приєдналось ще шість. Але шість батальйонів редути не пройшли. Саме їх не вистачило для продовження атаки московського табору. Перед тим, у жовтні 1708 р. в  містечку Великі Будища укладено шведсько-український союз, договір про який підписали Карл ХІІ і гетьман Мазепа. Союз України зі Швецією в 1708-1718 роках спирався на давню традицію, зокрема, договори між гетьманом Богданом Хмельницьким, з одного боку, та королевою Христиною (1644–1654) й королем Карлом  Х  Густавом, із другого. Воєнно-політичний союз між Швецією та Україною 6 жовтня 1657 року в Корсуні після смерті Богдана Хмельницького уклали гетьман Іван Виговський та король Карл  Х  Густав. Сьогоднішня Швеція надає Україні суттєву військову, фінансову та гуманітарну допомогу.  На честь багаторічної дружби українського та шведського народів пропонується перейменувати вулицю Спартака на вулицю Каролінів. Пропозиція подана  ДІКЗ «Поле Полтавської битви»).
• Короля Карла XII вул. (Карл XII (1682-1718)  –  король Шведської імперії в 1697-1718 рр. У Швеції оцінка діяльності цієї історичної персоналії є неоднозначною. В ході однієї із його військових експедицій  вглиб континенту під час Великої  Північної війни (1700-1721 рр.) був укладений договір Швеції із  Гетьманською Україною. Гетьман Іван Мазепа і король Карл XII продовжили українсько-шведську співпрацю попередників, підписавши 29–30 жовтня 1708 року  воєнно-політичний договір. Протистояв (разом із козаками гетьмана І.Мазепи та запорожцями К.Гордієнка) московській армії у Полтавській битві (червень 1709 р.). Цитуємо бюлетень шведської польової канцелярії: «…Його Королівська Величність упровадив своє військо в цю країну не для того, щоб учинити її жителям якусь шкоду, а для того, щоб вони змогли помститися віроломним ворогам. Його Королівська Величність хоче не тільки взяти правителя і всіх жителів цієї країни під покровительство, але й звільнити від ярма». 27–28 березня 1709 року до українсько-шведського союзу долучилися запорожці. У Великих Будищах на Полтавщині укладено другу українсько-шведську угоду між гетьманом Іваном Мазепою та кошовим отаманом Запорозької Січі Костем Гордієнком, з одного боку, й королем Карлом XII, з другого. Цей договір повторював пункти, підписані 1708 року, проте до нього додали й нові, зокрема, шведський король зобов’язувався не укладати мирової угоди з московським царем, доки не визволить з-під московської влади Україну й Запорожжя. Договір визначив і державно-політичний статус України: «Україна з двох сторін Дніпра з Військом Запорозьким й народом має бути вічними часами вільною від всякого чужоземного володіння. Союзні держави ні під претекстом визволення її, чи опіки над нею, не мають претендувати на абсолютну владу над Україною й Військом Запорозьким, ні на ленну залежність чи якусь підвладність, цільність границь її, непорушність вольностей, законів, прав і привілеїв її свято мають заховувати, аби Україна вічними часами тішилася своїми правами і вольностями без всякого ущербу». Отже, ця угода мала двосторонній міжнародний характер, відповідала типу союзного договору двох суверенних держав).