У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Яценка, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Митрополита Феофіла вул. (Феофіл (Федір Іванович Булдовський, 1865-1944) – видатний православний церковний діяч. Народився у родині священика на Полтавщині, служив настоятелем Всіхсвятської церкви м. Полтави (з 1901 до 1923 р.), і викладачем Полтавського жіночого Єпархіального училища поблизу цієї вулиці (тоді – пров. Київський). У травні 1917 на Полтавському єпархіальному з’їзді виступив із програмною доповіддю «Про українізацію церкви». Тому його вважають ідеологом української автокефалії на Полтавщині. Єпископ Лубенський і Миргородський (1923-1929); митрополит Української православної церкви з канонічною послідовною ієрархією (1929-1937 pp.); митрополит Української автокефальної православної церкви (1942-1943 pp.). Послідовно виступав за незалежність України. Замучений у в’язниці НКВС в Харкові).
• Михайла Токаревського  вул. (Михайло Дмитрович  Токаревський (1884-1974) – громадсько-політичний діяч, кооператор. Народився і отримав духовну освіту на Полтавщині, а правничу й комерційну за межами України. Від самого початку його діяльність в краї пов’язана зі споживчою кооперацією, яку він поєднував із підпільною роботою як організатор Юнацької спілки і в партії українських соціалістів. У 1916-1918 рр. – один із керівників Полтавської спілки споживчих товариств (ПССТ). У 1917-1918 рр. – голова Полтавської губернської земської управи, член Української Центральної Ради. Наприкінці 1920 р. був заарештований чекістами, і дивом уникнув розстрілу. На початку 1920-х рр. став фундатором і першим директором Полтавського агрокооперативного технікуму (нині аграрний університет), але вже в 1923 р. із політичних мотивів був усунений від керівництва, а згодом – і від викладацької роботи. Переїхавши до Києва (1926 р.), працював в Українському кооперативному  інституті, завідував музеєм Укркоопспілки. У 1930 р. був заарештований у справі Спілки Визволення України. Після 12-місячного перебування у в'язниці вийшов на свободу. Працював у органах статистики Харкова. В 1936 р. пережив ще один арешт, був засуджений до смертної кари і, чекаючи розстрілу, протягом шести місяців сидів у камері смертників. Врятувався завдяки змінам у керівництві НКВС. Із 1945 р. працював у Львові, де й упокоївся).