У ході громадського обговорення у формі публічних консультацій від мешканців Полтавської міської територіальної громади надійшли пропозиції щодо перейменування вулиці Шишкіна, які після опрацювання робочою групою виносяться на етап голосування: 

• Вул.  Архипа Куїнджі. Архи́п Іва́нович Куї́нджі (1841, нині частина Маріуполя, —1910, Петербург) — український живописець-пейзажист і педагог грецького походження з північного Приазов'я. В Україні мало вулиць названо на честь цього видатного художника, твори якого виставляються у провідних музеях світу.
• Вул.  Валерія Трегубова. Валерій Олександрович Трегубов (18.05.1951 - 30.12. 2012) — відомий полтавський архітектор  і реставратор; кандидат архітектури, доцент, завідувач кафедри основ архітектури Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка, член-кореспондент Української Академії архітектури, голова регіонального відділення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара, лауреат премії імені Самійла Величка. Деякі з основних реалізованих проектів:

•  Пам'ятник студентам та викладачам Полтавського інженерно-будівельного інституту, полеглим в роки Великої Вітчизняної війни (співавтор Л. Вайнгорт, скульптор О. Черницький);

•  Реставрація меморіальної каплиці на вул. Зіньківській в Полтаві (головний архітектор проекту, керівник авторського колективу);

•  Покровська церква в Полтаві (співавтор);

•  Пантелеймонівська церква в Полтаві;

•  Відтворення історичної дзвіниці Спаської церкви в Полтаві;

•  Історико-етнографічна зона «Українське село» і «Містечко майстрів» Національного Сорочинського ярмарку;

•  Етнографічний ресторанний комплекс «Козачка» в Полтаві (співавтор);

•  Реконструкція та комплексний благоустрій поля Полтавської битви;

•  Відтворення редуту поля Полтавської битви та Подільської вежі Полтавської фортеці XVIII сторіччя (співавтор К. Трегубов)

•  Ротонда вшанування пам'яті полеглих учасників Полтавської битви (мозаїчні пано — художник Л. Тоцький, композиція «Злітаючі голуби» — скульптор С. Маргарян).

•  Автор наукової концепції формування національного заповідника «Поле Полтавської битви».

Автор та науковий керівник проекту відтворення пам'ятки XVIII сторіччя —  Святоуспенського кафедрального собору в Полтаві.

• Вул. Василя Кука. Василь Степанович Кук (псевдо: «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь»; 11січня 1913, Красне, Золочівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Буського району Львівської області — 9 вересня 2007, Київ, Україна) — український військовий діяч, один із керівників українського національно-визвольного руху, генерал-хорунжий, командир УПА-південь, 2-й Голова Генерального Секретаріату УГВР (1950–1954), головнокомандувач УПА з 1950 до 1954 року (після загибелі Романа Шухевича). В 1954-1960 роках його схопили та без суду тримали у в’язниці КДБ. В 1960 році Василь Кук написав так званий «Відкритий Лист В. Кука до визначних діячів ОУН-УПА закордоном, та до всіх українців, що проживають за кордоном!», у якому визнавав радянську владу в Україні, зрікався та засуджував засади та методи боротьби ОУН та УПА, а також закликав українські організації, які вели національно-визвольну боротьбу, до її припинення та визнання СРСР. Тоді ж отримав квартиру в Києві. Державних нагород незалежної України не мав.
• Вул.  Всеволода Максимо́вича. Всеволод Миколайович Максимович (*1894, Полтава  — † 1914, Москва)  —  український художник початку XX століття, один з найяскравіших представників стилю модерн в українському образотворчому мистецтві. Про його родину нічого не відомо. Навчався живопису в Івана Мясоєдова на Павленках, входив до художньо-філософського об’єднання «Сад богів». У 17 років він поїхав здобувати освіту до Москви, в "Московське училище живопису, скульптури та архітектури", там познайомився із футуристами. Розквіт творчості Максимовича припадає на 1912-1914, коли створив найвидатніші роботи — величезні панно, в яких відчутно вплив  графіки ар-нуво англійця Обрі Бердслі та неокласичні експресивні сюжети мюнхенця Франца фон Штука. У своїх картинах Всеволод Максимович використовував величезну кількість художніх засобів. Найважливішими образами для нього були образи античності – це вплив Івана Мясоєдова. Всеволод Максимович намагався вести богемний спосіб життя, дружив із футуристом українського походження Михайлом Ларіоновим. У 1914 році він зіграв головну роль в авангардному  фільмі «Драма в кабаре футуристів», де знімалися також М. Ларіонов і В. Маяковський. У 20 років покінчив життя самогубством. Причиною, ймовірно, був провал його персональної виставки в Москві. За іншою версією самогубство спричинило нещасливе кохання. Нове відкриття самобутньої творчості Всеволода Максимовича і сплеск інтересу до неї стався завдяки виставці «Перехрестя. Модернізм в Україні, 1910 — 1930», що відбулася в 2007 в Нью-Йорку. 2006 року, коли із запасників Національного художнього музею України музею відбирали роботи для виставки в Чиказькому культурному центрі, взяли й кілька картин Всеволода Максимовича. У США твори не відомого доти художника спричинили фурор. З того часу великі панно Максимовича експонуються у парадному холі на сходах Національного художнього музею України.