Питання:

У ході продовження розгляду петиції №690 Ігоря Ізотова «Повернути відзначення дня міста 12 липня», керуючись статтею 52, пунктом 6 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  щодо визначення нової дати святкування Дня міста Полтави, та після опрацювання робочою групою рекомендованих для опитування населення Полтавської громади дат відзначення Дня міста виносяться на етап голосування: 

• 20 березня.  3 огляду на традицію щорічно відзначати день міста його іноді не безпідставно порівнюють з днем народження. Тож постає логічне питання: а коли народилося сучасне місто Полтава? Не поселення літописних давніх словʼян чи скіфів, а місто, яке було засновано нашими предками і з того часу існувало безперервно до наших днів. Доказом того, що попередні поселення на місці Полтави були покинуті, свідчить королівське надання 1630 року Бартоломію Обалковському пустої слободи Полтава (тобто залишеної мешканцями до того часу) "з правом закладання сіл і містечок". Цей акт був підписаний 20 березня 1630 року за григоріанським календарем (нині діючий світовий стандарт). 3 цього історичного моменту, вважається, і почався безперервний розвиток сучасної Полтави як міста. Подальша хронологія подій перших років розбудови спочатку слободи, а в подальшому фортеці Полтави, тільки підтверджує твердження про безперервне існування міста з 1630 року. Так, в люстрації Київського воєводства 1631 року (за датуванням Д. Вирського) наводиться повідомлення від пана Обалковського, що він за королівським дорученням доглядає "за порядним заселенням Полтави" та що черкаські бояри повинні були йому допомагати у "заснуванні" Полтави. Тобто бачимо, що на виконання акту 1630 року, на наступний рік слобода Полтава вже була заснована. А у листопаді 1633 року Полтава постає фортецею з цитаделлю, що витримує облогу московського війська. Про це ми дізнаємося з листа коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського королю. Отже, Днем народження Полтави за формою можна вважати запис в Коронній Метриці від 20 березня 1630 року, з якого власне і почалася історія сучасного міста.

 

• 29 червня.    

  За археологічними даними виникнення міста відноситься до ІХ ст., коли на  сучасній Івановій горі (Соборний майдан) було зведене городище  майбутньої літописної Лтави. Перша письмова згадка про Полтаву відома за Іпатіївським списком «Повісті минулих літ», де «місто» згадується у зв‘язку із походом у липні 1173 році новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, який  перейшов  Ворсклу біля Лтави на Петрів день, тобто на релігійне свято Петра і Павла, що за старим юліанським календарем припадає на 29 червня, а за новим григоріанським – на 12 липня. На сторінки літопису під 1173 роком потрапила інформація про давньоруський «град», що вже існував майже три століття. Виходячи із загальноприйнятих у світі  правил встановлення першовитоків міських центрів, саме перша літописна згадка повинна стати основою відліку часу існування сучасної Полтави.  День міста має співпадати з літописною згадкою про Лтаву – Полтаву, тобто 12 липня (у сучасному перерахунку 29 червня). Українські вчені зараховують Полтаву до числа найдавніших поселень на Лівобережжі України, розвиток яких розпочався більше 1200 років тому.

• Друга неділя вересня. Друга неділя вересня, як день святкування Дня міста, об'єднує дві дати: 5 вересня - день відновлення для Полтави Магдебурзького права і 9 вересня - день народження Івана Петровича Котляревського. Це дві знакові для Полтави дати. Крім того, відзначення Дня міста саме у неділю дає змогу всім містянам брати участь у святкових заходах.

 

• 5 вересня.  Колектив науковців кафедри історії України Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка вносить пропозицію відзначати День міста Полтави 5 вересня. Це дата відновлення Магдебурзького права для Полтави, про що зберігся документ від 25 серпня 1752 року (відповідно до змін у календарі за підрахунками випливає дата 5 вересня). Ця подія є найбільш прийнятною для визначення дати святкування Дня міста, оскільки за європейською традицією саме надання Магдебурзького права з його виборчими правами для населення означало міський статус населеного пункту. Полтавські дослідники Юрій Волошин, Оксана Коваленко, Зінаїда Яненко, Ніна Цехмістро стверджують, що вперше Магдебурзьке право було надане Полтаві ще до 1648 року, коли територія Лівобережної України входила до складу Речі Посполитої, але через низку історичних причин було втрачене. Про це ж зазначали у своєму клопотанні до гетьмана Кирила Розумовського полтавський війт Йосип Кирилов та полковник Андрій Горленко. Після поразки в Полтавській битві 1709 р. документи про магдебургію були втрачені,, коли відбувалися пожежі в Полтавській фортеці. Самоврядне життя мешканців Полтави з виборністю влади та атрибутикою міста як населеного пункту та адміністративної одиниці, на думку дослідників, підтверджене джерелами починаючи саме з 1752 року, про що збереглися документи, які знаходяться в Центральному державному історичному архіві у місті Києві. Тому констатуємо, що Полтава у статусі європейського міста починає своє існування з 1752 року.

       

• 9 вересня.  І.П.Котляревський є справжнім символом міста – у сенсі людини-патріота, громадського та культурного діяча, особистості великого духовного та творчого потенціалу.  Його діяльність  в кінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст.  стосувалась  фактично всіх граней життя  Полтави: праця на освітній ниві,  керівництво благодійними закладами, що фактично були медичними установами,  заснування Вільного Полтавського театру, безвідмовність у справі допомоги ближньому.  У його творах особливий акцент покладено на піднесення саме полтавського патріотизму – згуртування полтавської спільноти, формування  у полтавців  відчуття належності до неї та почуття гордості.   Навіть у авторську назву  було первісно винесено не ім’я,  а топонімічна «належність» героїні –  «Полтавка». У полотні п’єси знаходимо чимало  полтавських ремінісценцій, цілком зрозумілих, як два століття тому, так і тепер. Іван Котляревський,  поза сумнівами,  – це камінь непорушної опори  у  житті полтавської громади. Його вічні слова,   золотом  закарбовані на Білій Альтанці, – «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона» –  є  тим місточком, що здатен поєднати  інтереси,  очікування, устремління  мешканців міста.

 

Оберіть з перелічених варіантів один, зазначивши вибір у полі нижче.