Оберіть, будь ласка, варіант, який Вам найбільше до вподоби.

Шодуарівський парк

Іван Максиміліанович де Шодуар народився у 1859 р. в родинному маєтку родини де Шодуар в селі Івниця (Андрушівський р-н Житомирської обл.) Навчався в другій київській гімназії, закінчив Ризький політехнікум (перший технічний університет у Російській імперії) З 1888 р. розпочав державну службу в Житомирській канцелярії волинського губернатора. Декілька разів його призначали почесним мировим суддею Житомирської мирової округи та повітовим предводителем дворянства. Також, він був почесним попечителем Житомирської гімназії, де на його кошт побудовано церкву.

За рахунок власних коштів підтримував у Житомирі низку релігійних, культурних, наукових та спортивних закладів. Був одним з найбільших вкладників у справі розбудови громадського бульвару в м. Житомирі. Згодом власним коштом обгородив бульвар кованою огорожею. У 1892 р. надав 25 тисяч карбованців на будівництво будинку дитячого притулку та його ремісничих майстерень. Створив Товариство покровительства тваринам, у 1897 р. облаштував першу умісті метеостанцію, надав матеріальну підтримку багатьом товариствам, лікарським закладам міста.

 У 1903р., після паралічу нижньої частини тулуба, Іван Максиміліанович переїхав до Житомира в двоповерховий будинок на околиці Старого бульвару та перевіз івницькі колекції: родинну бібліотеку, картинну галерею та нумізматичну колекцію.

У 1905р. поруч з будинком (між сучасним Четвертим  бульваром та вулицею Шляхетною (Лермонтовською))  розпочав будівництво триповерхового палацу з флігелем. У садибі було висаджена колекція дерев з усіх континентів, встановлені скульптури. Серед них — відома у Житомирі бронзова статуя, копія Діани Версальської (Артеміда). Іван Максиміліанович передав частину своєї колекції - 92 цінних старослав’янських стародруки в Державний історичний музей.

У березні 1914 р. де Шодуар перепоховав предків у склепі на Лютеранському кладовищі в м. Житомирі. Під час Першої світової війни барон активно допомагав лазаретам, військовим частинам, надавав матеріальну підтримку вдовам та сиротам.

Після більшовицького перевороту, наприкінці осені 1918 р., маєток барона було націоналізовано, а його самого перевезли до лікарні Червоного Хреста. Згідно останнього заповіту барона , більшість його статків мала перейти до різних благодійних та просвітницьких товариств та громадських установ.

Помер Іван Максиміліанович де Шодуар вночі 5 квітня 1919 р. через параліч сердця. Був похований у родинному склепі на Лютеранському кладовищі. Зараз місце поховання невідоме- у серпні 1919 р.  могила була порушена.

Після смерті барона усі його колекції перейшли в провадження  Волинського губернського комітету з охорони пам’яток мистецтва і старовини і розпорошені між музеями Житомира, Києва та Харкова; частково втрачені в період II Світової війни.

Родинний архів родини де Шодуарів частково зберігається в Державному архіві Житомирської області, у Житомирському обласному краєзнавчому музеї , а також у Національній бібліотеці України ім. В. І. Вернадського.

Довідку підготовлено на підставі інформаційної довідки наданої  КЗ “Житомирський обласний краєзнавчий музей” Житомирської міської ради